З побратимами на полі бою та в бізнесі: історія ветерана з Полтавщини Тараса Лелюха

Тарас Лелюх – ветеран, громадський діяч і підприємець з Полтавської області. Разом з побратимами він створив агробізнес і продовжує його розвивати в умовах повномасштабного вторгнення. Про його військову та підприємницьку діяльність – в матеріалі.

Від самого дитинства Тарас Лелюх вивчав основи військової справи та рукопашного бою. Цікавість до цього в нього з’явилася через батька – учасника бойових дій. З часом просто захоплення дитинства переросло в хобі життя.

Тарас зазначає, що ще з 1999 року він знав: війна з росією неминуча.

«До мого батька приїхали його знайомі з Ічкерії, сказали: «Готуйтеся, ви наступні». І ми готувалися. У Полтавській області ми ще на початку 2000-х знищили три пам’ятники Леніну до того, як це стало мейнстримом», – розповів ветеран.

Підготовка до війни – то не просто слова. Чоловік розповів, що разом з іншими хлопцями тренувалися, приїжджали на різні вишколи. Під Полтавою облаштували тренувальну базу, де багато років проходили спеціальні тренування. Там спочатку проводили навчання для добровольців, а вже у 2022 році навчали хлопців, які прийшли у військкомат.

Коли розпочалися події на Донбасі у 2014-му, Тарас залишив перспективну роботу у сфері ІТ та вступив до батальйону «Азов».

«Я не міг не піти воювати. Я все життя готувався до війни. З «Азовом» я брав участь у бойових діях. Був інструктором із тактики та виживання. Коли батальйон переформувався у полк, я не зміг туди потрапити через стан здоров’я. До грудня 2014 року я був у батальйоні «Азов», а із січня 2015-го – у батальйоні спеціального призначення «Полтава». Виконував там різні завдання: патрулювання на другій-третій лініях, зачистку населених пунктів, прикриття артилерії полку «Азов» під час Широкинської операції. Під час служби дістав два поранення й у 2015 році повернувся із зони бойових дій», – каже чоловік.

Після повернення до цивільного життя Лелюх почав займатися громадською діяльністю. Він розповів, що разом з побратимами допомагали атовцям в отриманні належних пільг та виплат, а також земельних ділянок.

Наступним кроком було створення власного підприємства ТОВ «Деметра Агро-Груп».

«Ми змогли допомогти отримати законні земельні ділянки майже 4 тис. учасників бойових дій у Полтавській області. Частина із цих хлопців захотіли здавати нам в оренду свою землю. Ми обробляємо понад 500 ділянок учасників АТО. Нас усі відмовляли, казали не лізти в агросферу. Але ми повірили в себе і змогли досягнути гарних результатів – і бійцям допомогли отримати землю, і самі сформували господарство, яке працює вже п'ять років», – розповів Тарас Лелюх.

Ветеран зазначив, що в бізнесі все вдавалося не відразу. Проте, кропітка робота принесла свої плоди і з часом почали надходити прибутки.

«У нас були величезні плани. Разом із Мінагрополітики ми були в робочій групі щодо програми розпаювання земель Національної академії аграрних наук України. Нам пообіцяли, що учасникам бойових дій виділять 20% цих земель по всій Україні. І ми планували допомогти нашим бійцям отримати землю. Частина бійців збиралася долучитися до нас, тож ми б могли розширити і свою діяльність. Планували, яку техніку потрібно закупити, щоб розширитися. Деяких бійців ми вчили працювати на техніці під майбутнє розширення, але не так склалося, як гадалося», – каже ветеран.

Розпочалося повномасштабне вторгнення рф на територію[П1] України. Тарас згадує, що 24 лютого був запланований черговий вишкіл на 600 учасників, проте плани довелося швидко змінити.

«Я не панікував, у мене все було зібрано. О 6.00 ранку я вже був у військкоматі з власною зброєю. Мені дали чотири години, щоб вивезти дружину та дитину в село. І після обіду я вже знову був у військкоматі й допомагав усе організовувати», – розповів Тарас.

З 2018 року Тарас Лелюх був у першому оперативному резерві роти охорони Полтавського військкомату, тож у 2022-му призвався на службу на посаду гранатометника і паралельно проводив навчання для бійців та інструкторів військової справи. Пізніше доєднався до окремого штурмового підрозділу «Одін» Полтавського районного терцентру комплектування та соціальної підтримки.

«Нас спочатку долучили до 72-ї бригади. Ми виконували найскладніші завдання на небезпечних напрямках. На одному з таких завдань біля Бахмута влітку я дістав поранення. Тепер мене визнали обмежено придатним і не хочуть брати на передову».

Після повернення з поля бою Тарас почав приділяти увагу агробізнесу. Він розповів, що війна сильно вдарила по всьому агросектору, зокрема й по його справі.

«У нас у середньому 1 га приносив до 10 тис грн чистого прибутку. А зараз у нас мінус декілька мільйонів. Оце така робота була цього року. Ціни на все виросли в рази, особливо ціна солярки, у 2,5–3 рази. А ціни на зерно впали вдвічі. Плюс погодні умови не давали зібрати урожай. 30% урожаю залишилося на полі й зіпсувалося».

Незважаючи на усі складнощі, підприємство продовжує роботу. Так, вдалося виграти у конкурсній програмі «Варто 2.0» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів, що значно допомогло.

«Ми отримали 1 млн грн і скеруємо ці кошти на придбання сівалки точного висіву й комп'ютера із GPS для ефективнішого посіву зернових».

Тарас зазначає: продовжує працювати і на фронті, й у бізнесі, шукаючи можливості для себе та інших ветеранів.

«Ще рік тому ми створили громадську спілку «БАЗУКА» (Бізнес-асоціація захисників України «Коловорот Арея»). За пів року існування, ще до повномасштабного вторгнення, ми змогли провести декілька навчань і семінарів щодо бізнесу для учасників бойових дій. Завдяки співпраці з обласною державною адміністрацією більше 10 наших побратимів дістали гранти від області на започаткування бізнесу. Маємо ще результат: дві фірми з нашої асоціації отримали кошти на бізнес за програмою «Варто 2.0» від Українського ветеранського фонду», – каже Тарас.

За його словами, ветеранський бізнес має певні особливості побудови партнерських відносин.

«Довіряючи один одному на полі бою, ми продовжуємо це робити й у бізнесі. Отже, спільнота ветеранів, які були надійними побратимами і стали надійними партнерами, дійсно потужна», – резюмував він.

За матеріалами видання Гордон

[П1]