Захист України – моя честь і обов’язок, – боєць ЗСУ «Бастіон» з Чеченської Республіки Ічкерія

Військовослужбовець з позивним «Бастіон» родом з Чеченської Республіки Ічкерія. До повномасштабного вторгнення чоловік жив цивільним життям, займався будівництвом. Та з перших днів війни він став на захист України пліч-о-пліч з українськими побратимами. Про свої мотиви, ворогів та плани на майбутнє він розповів Peremoga.media (за проханням героя та з метою безпеки ім’я і фото не виставляємо).

– Чому ви вирішили взяти участь в обороні територіальної цілісності та незалежності України?

– З давніх-давен рф ­– ворог мого народу і мого роду. А Україна стала моїм другим домом: тут я створив родину, пустив коріння, планував і планую своє майбутнє! Тому захист України – моя честь, мій обов’язок як з позиції національної, людської, так і релігійної.

– До якого підрозділу належите, на яких напрямках проходили службу?

– Я проходжу службу за контрактом в 116 бригаді ТрО (ЗСУ), 146 батальйону. З перших днів вторгнення рф на територію України я проходив інструктором з бойової підготовки в цьому батальйоні. А з червня уклали військовий контракт, після чого я брав участь в бойових діях на Харківщині, Сумщині, Донеччині. Нині, після поранення, проходжу лікування.

– Ми знаємо, що нині за територіальну цілісність України воюють п’ять чеченських добровольчих батальйонів. На вашу думку, чому така підтримка і яка конкретна мета цих батальйонів?

– Насправді бажання допомагати та боротися з несправедливістю – закладені в генетиці чеченців. Звичайно, коли відбувається таке нахабне, криваве вторгнення на територію такого волелюбного, незалежного, мирного народу, залишатися осторонь просто неможливо. Тому я не дивуюся таким діям земляків. Навпаки, я гордий від того, що наші народи нині пліч-о-пліч. У нас є конкретна мета – перемогти спільного ворога, який вчинив непоправні дії відносно нас усіх.

– На боці росії воюють кадирівські загони. Що можете сказати про кадирівців, як ставитесь до них?

– Кадирівці – це зрадники, які продалися загарбникам, які заради особистого збагачення і привілеїв забули про своїх закатованих пращурів. Вони – вороги народу, які плямують ім’я чеченців. Зараз вони продовжують це робити, прислужуючи режиму путіна та виконуючи його злочинні, ганебні накази.

– Війна – це неабияке випробування для всіх. Що для вас особисто було найважчим протягом служби?

– У війні важко все, навіть сприйняття того, що все це дійсно відбувається в реальності, саме зараз. Та найтяжче – це, звичайно, втрата бойових побратимів. Це важко усвідомити, прийняти, пережити.

– Що змушує вас рухатися вперед?

– Лють та неприязнь до ворога. Кровна помста за братів, що загинули під час війни, за катування та вбивства невинних людей, ще від часів першої чеченської війни.

Світ надто довго закривав очі на криваві дії росії по відношенню до інших народів. Що коїла росія в Чечні, Грузії, Україні… Це має нарешті зупинитися. Але це не зупиниться, поки не дати гідну відсіч агресору, поки не дати зрозуміти, що кривавій імперії зла немає місця в цивілізованому світі, і що ніхто не буде миритися з порядком, який пропонує «русскій мір». Вважаю, що це можна зробити лише на полі бою. Тому я тут.

– Яким ви вбачаєте подальший перебіг воєнних дій? На вашу думку, чим все закінчиться?

– На мою думку, не можна зволікати. Захист – це безперервна робота. Від кожної хвилини, від кожної дії залежить чиєсь життя і подальший успіх в боротьбі з ворогом. Саме це ми і робимо щодня – все залежне від нас, щоб не дати ворогу оговтатись, щоб виснажити його та нарешті вигнати з української землі.

Я вважаю, що ми переможемо. По-іншому просто не може бути.

– Якщо прослідкувати новини рф, то можна побачити, що тамтешній люд налаштовують на якісь перемоги, розповідають про «успіхи» спецоперації, і люди вірять в те, що їм кажуть, і чомусь радіють. Як ви вважаєте, чому їм так важко вийти з цієї інформаційної бульбашки і зіштовхнутися з реальністю?

– Так відбувається через те, що пересічні росіяни не знають, що таке справжня війна. Вони не усвідомлюють всього жаху, бо на їхній території все спокійно. Коли кожен житель рф на власному досвіді відчує гіркоту і біль війни, вони вийдуть з цієї бульбашки. Вони зрозуміють, що війна не породжує мир, як їм насаджують.

– Що плануєте робити після завершення війни і перемоги України?

– Мої плани досить буденні. Я хочу просто повернутись до мирного життя та виховувати дітей. Без війни, без страху за їхнє майбутнє. Мої плани – щасливе повсякдення в мирній Україні.