Встигнути все і надихнути інших: історія волонтерки Людмили Теймуразян

Після повномасштабного вторгнення рф плин часу змінився для всіх українців. Відтепер його для нас замало. Кожна доба, година і навіть секунда – безцінні. Іноді одна хвилина може змінити хід подій – за хвилину можна втратити чи врятувати. І коли в добі всього 24 години і, здавалося б, встигнути багато зробити неможливо, українські жінки-волонтерки доводять зворотнє. Поєднувати роботу, домашні справи та волонтерство від 24 лютого – звичний спосіб життя.

Людмила Теймуразян – юрисконсульт юридичної служби НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», екоактивістка, очільниця відділу охорони навколишнього середовища Харківсько-полтавської єпархії ПЦУ, а ще – дружина та мама. Від початку повномасштабного вторгнення жінка використовує будь-яку можливість, щоб підтримати наших захисників: виготовляє окопні світки, робить закрутки для хлопців на фронт тощо.

Важливі речі з неважливих матеріалів

Активна життєва позиція не дозволила пані Людмилі лишитися осторонь, коли почалася війна. Побачивши в соціальних мережах повідомлення про те, що потрібні волонтери для виготовлення окопних свічок, відразу відгукнулася.

«Нас зібралося десь 10 осіб, і ми почали працювати в наметі біля Свято-Успенського собору. Там і набула певного досвіду, набила руку», – розповіла жінка.

Коли відновилася дистанційна робота, Людмила вирішила виготовляти свічки вдома самотужки, адже вони є дуже корисною річчю на фронті. Спочатку жінка робила лише заготовки: обрізала краї бляшанок, різала гофрований картон, скручувала «равликом» і поміщала до бляшанок. Матеріали для свічок приносили небайдужі мешканці Івонченців. Такі заготовки чоловік Людмили Серафим відвозив волонтерам.

Коли ж з’явилася плита, чайник, віск, парафін, жінка змогла виготовляти свічки повністю самостійно.

«Спочатку, закинувши віск із парафіном до чайника, стояла й чекала, доки вони розплавляться. Та невдовзі зрозуміла, що це даремна трата часу. А для мене це неприпустимо», – каже вона.

Час – найцінніший ресурс, а відтак жінка взяла собі за правило використовувати його якнайефективніше. Зараз виготовляти свічки Людмилі Теймуразян допомагають інші люди – кілька родин з Івонченців. Ще до справи долучилися небайдужі з ГО «Надія є».

Ініціатива «Варення та соління для ЗСУ»

Коли прийшла весна, до основної роботи та виготовлення свічок додалися роботи на городі.

Оскільки цьогоріч на садибі в господині Людмили вродило чимало, вона вирішила, що це чудова можливість допомогти військовим не лише свічками, але й харчами. Так народилася ініціатива «Варення та соління для ЗСУ».

Через Facebook Людмила знайшла волонтерів, які допомогли обірвати та закрити ягоди. А коли поспіла городина, разом з небайдужими узялися за соління.

Нині тільки від пані Людмили на фронт відправили більше 200 банок з засоленими та законсервованими огірками, помідорами, салатами й варенням. Ще чимало закруток чекають відправки на передову.

Крім того, жінка порушила питання заготівлі для військових волоських горіхів, яких також вродило чимало. Жінка закликає їх не продавати за безцінь, а колоти й передавати ядра військовим, адже це потужне джерело енергії.

«До того ж можнавиготовляти енергетичні батончики, перемелюючи горіхи, курагу, родзинки, фініки тощо. У мене це ще тільки в планах – якщо не вдасться організувати багатьох людей, робитиму це з кількома подругами або й узагалі з чоловіком та сином», – говорить жінка.

Також у планах волонтерки закуповувати сало, перемелювати його з часником та зеленню й передавати хлопцям на фронт.

Активна підтримка військових надихає інших

Людмила Теймуразян розповіла, що її волонтерська діяльність надихнула і її батьків. Так, її батько Федір Ясько зорганізував місцевих фермерів, які спільними силами пожертвували тонну соняшникового насіння для виготовлення 330 літрів запашної олії.

Виготовлений продукт члени волонтерського центру Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ передали військовим та цивільному населенню на звільненій від окупантів території.

Мама пані Людмили Лідія Бабенко змогла зібрати 40 кілограмів воску, парафіну та недопалок свічок. Спільно з іншими мешканцями села вони також стали виготовляти окопні свічки.

Крім того, Людмила Теймуразян навчає виготовляти окопні свічки й інших охочих допомогти українській армії. Так, її запросили для проведення майстеркласу представники регіонального ландшафтного парку «Диканський» та ГО «Зелене серце», які організували в Диканьці екошколу. Також проводила волонтерка майстер-клас в Івонченцях та для колег з ПАТ «Укрнафта» в режимі он-лайн. Навчала виготовляти свічки студентів Коледжу нафти і газу Національного університету імені Юрія Кондратюка.

Нині пані Людмила виготовила вже тисячу свічок. На цьому зупинятися не планує.

«Навіть якщо через біснування путіна не стане електроенергії, розпалюватиму мангал і плавитиму віск із парафіном на ньому. Я використовуватиму будь-яку можливість, аби підтримати наших захисників», - каже Людмила.

За матеріалом видання Україна молода